Проєкт «Видатні уродженці Черкащини» стартував у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Він приурочений до 70-річчя Черкаської області.
На Черкащині у всі історичні періоди народжувалися люди, які відігравали надзвичайно важливу роль в історії та культурі України, у формуванні світогляду українців. Є постаті всесвітньо відомі — такі, як Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький, Іван Піддубний. Але надзвичайно багато й тих, пам’ять про кого століттями стирала російська імперія та її правонаступник, тоталітарний срср. Є також ціла когорта фахівців своєї справи, які подвижницькою працею зробили внесок у розвиток Черкащини. Усі вони є нашою історією і заслуговують на те, щоб їх знали нащадки й сучасники.
Саме з цією метою науковці ЧНУ ім. Б. Хмельницького постійно досліджують діячів історії та культури рідного краю і діляться цими дослідженнями. Їхні напрацювання зможете знайти у рубриці «Видатні уродженці Черкащини».
До вашої уваги — тези завідувачки кафедри економіки та міжнародних економічних відносин, кандидатки економічних наук Аліни Прощаликіної.
Платон Федорович Симиренко (1821 — 1863)
Протягом ХІХ-XX століть на Черкащині діяла видатна родина, яка відіграла значну роль у становленні та розвитку української економіки, торгівлі, машинобудування, цукрової промисловості, науки, культури та національного.
Одним із яскравих представників цього незвичайного роду був Платон Федорович Симиренко. Він прожив лише 42 роки, але він зумів збудувати справжню промислову імперію втілюючи принципи соціально відповідального бізнесу.
Народився Платон 2 січня 1821 року в місті Сміла Київської губернії (нині Черкаська область). Здобувши вищу освіту в Паризькому політехнічному інституті, він став висококваліфікованим фахівцем здатним впроваджувати інновації у виробничий процес. Завдяки ініціативі Платона Симиренка, його батько та дядьки збудували цукрово-рафінадний завод у селі Ташлик на Черкащині. Свою компанію з виробництва цукру родина Симиренків та Яхненків заснувала у 1843 році. Окрім звичайного цукру-піску, на заводі виготовляли й цукор-рафінад, який ставав все більш популярним серед покупців. Усвідомивши успішність цукрового бізнесу, через 5 років компанія відкрила ще один цукровий завод у Городищі неподалік Млієва. Згодом було збудовано ще два заводи - в селах Руська Поляна та Олександрівка на Черкащині.
Саме Платон Симиренко займався процесом удосконалення виробництва і завдяки його зусиллям заводи родини оснащувались інноваційними технологіями. Саме на його підприємствах вперше в Україні почали використовувати парові двигуни, що значно підвищило ефективність виробництва. Завдяки впровадженню інновацій кількість цукру, що виготовлялась на заводах у Млієві, перевищувала київські показники удвічі. Важливим кроком у розвитку цукрових заводів родини стало будівництво у 1846 році машинобудівного заводу в Млієві, що надалі дозволило використовувати у виробничому процесі вітчизняне обладнання і не залежати від імпорту. На цьому заводі були випущені перші металеві пароплави, що перевозили товари по Дніпру, – «Українець» та «Ярослав Мудрий».
До 1861 року статки фірми Симиренків сягали майже 4 мільйонів карбованців. Окрім цукрового заводу в Городищі, родина володіла цукроварнями, млинами, двома пароплавами, а також будинками в Києві, Харкові, Одесі та Ростові. Цього вдалося досягти завдяки наполегливій праці, діловому хисту та вмінню використовувати сприятливі умови: вільний обіг землі, кредити, нові технології.
Платон Симиренко був не лише талановитим підприємцем, але й мав неабияку пристрасть до садівництва. У своїх садах у Млієві він вирощував й удосконалював різноманітні плодові сорти.
Разом із братом Василем вони не лише будували успішний бізнес, але й піклувалися про добробут своїх працівників. У Млієві для них було збудовано ціле промислове містечко на 160 будинків, яке вражало сучасників своїми зручностями. Разом із житлом підприємці розвивали інфраструктуру і соціальний захист. Адже у місті технічне училище та заводська школа з учителями з університетською освітою надавали дітям робітників доступ до якісної безкоштовної освіти; лікарня на 100 місць, парова лазня та їдальня забезпечували робітників необхідними медичними та побутовими послугами; бібліотека, спортзал та аматорський театр давали можливість для розвитку та відпочинку; на підприємствах розвинено систему соціального захисту – охорона праці, виплати на випадок каліцтва.
Брати Симиренки були щедрими меценатами й значну частину своїх прибутків вони віддавали на розвиток української культури, підтримуючи книгодрукування, театр та освіту. Важливо підкреслити, що меценатська діяльність Симиренків не мала комерційної мети. Їхньою метою було сприяти розвиткові української культури та самосвідомості, дбати про добробут своїх працівників та місцевих громад. Діяльність братів Симиренків є прикладом того, як успішний бізнес може поєднуватися з соціальною відповідальністю.
Платон Симиренко - це видатна постать в історії України. Він не лише зробив значний внесок у розвиток цукрової промисловості, але й був справжнім патріотом, який щиро прагнув до процвітання своєї країни.
Література
1. Державний архів Черкаської області. До 200-річчя з дня народження Платона Федоровича Симиренка, підприємця та мецената, засновника цукрових заводів на Черкащині» 2021-01-04. URL: https://ck.archives.gov.ua/?type=vystavka&id=29
2. Бойко О.Д. Симиренко Платон Федорович. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Symyrenko_P
3. 1820 – народився Платон Симиренко, підприємець і меценат, один із піонерів української промисловості. Український інститут національної пам’яті. URL: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/gruden/21/1861-narodyvsya-yevgen-chykalenko