Журналістам «Нової Доби» вдалося поспілкуватися з відомими черкащанами, яким свого часу пощастило здобувати освіту в стінах Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Дім, де народжуються мрії
Важко сьогодні уявити розумну, успішну, інтелігентну людину, яка б не отримала вищу освіту. І річ навіть не в тій сумі знань і умінь, які можна здобути під час навчання в сучасному виші. У ВНЗ людина розвивається, остаточно прощається з дитинством і отримує цілі й головні мрії свого подальшого життя. Недаремно ж споконвіку інститути та університети заведено називати латинським висловом «аlma mater». Цей вираз, що в буквальному перекладі означає «мати-годувальниця», якнайкраще підходить до одного з найпотужніших і найзнаніших як в Україні, так і за кордоном навчальних закладів, які уславлюють своїм існуванням нашу область. Щороку сотні талановитих розумних молодих людей отримують дипломи цього закладу. Багато з них досягають неабияких вершин у житті. Журналістам «Нової Доби» вдалося поспілкуватися з відомими черкащанами, яким свого часу пощастило здобувати освіту в стінах Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Віталій Ковач, ведучий каналу «ICTV»:
– Найяскравіший спогад студентського життя – бунт проти історії КПРС. Я був комсоргом групи й підбив увесь курс відмовитися від цього предмета. То був 91 рік. Ледь не вилетів з інституту. «Пісочили» мене нинішні апологети Незалежності, а тоді власні викладачі історії КПРС. Захистили від розправи Наталя Миколаївна Гончаренко, Ганна Романівна Передрій, Олексій Омелянович Мануйкін. Незабутні були кілька місяців великих бодань. Пам’ятаю наші гучні дні факультету, які робили учасники нашого студентського театру естрадних мініатюр. Веселі були часи.
Нинішнім студентам хотів би свої побажання сказати словами Макаревича: «Не стоит прогибаться под изменчивый мир, пусть лучше он прогнется под нас».
Оксана Циганок, координатор Центру допомоги армії:
– Завжди пригадую зі студентських років пари, іспити під час сесії. Але найбільше згадується практика, яку я проходила після першого курсу в Шполянському районі, у піонертаборі. Це було щось схоже на пластунів, ми ходили в походи з палатками, було дуже весело. Також пригадую поїздки додому, сама я родом зі Шполи. Завжди говорять, що в студентів постійно немає грошей, а коли під кінець тижня їдеш додому, то й правда в кишенях пусто. Тому ми просилися у водія, щоб той довіз нас додому безкоштовно, а вже на місці за нас розраховувалися батьки. А взагалі студентство – це відчуття свободи, але й відповідальності водночас. Хоча в цей період ти ще носиш рожеві окуляри й життя сповнене оптимізму. Тому сучасним студентам я бажаю не лише оптимізму, а й віри в себе. Адже основна відповідальність за майбутнє країни – у руках цих молодих людей.
Валентин Чернявський, журналіст:
– Усі 5 років навчання – один яскравенний спогад. Реально! Дуже хочеться повернутись у ті часи! Весело було, коли вивісив на дверях жіночого туалету оголошення «Відеоспостереження в туалеті ведеться заради вашої безпеки. Адміністрація». Дивилися на неймовірну реакцію дівчат, які розвертались і йшли на другий поверх. Здавав чисті аркуші А4, мовляв, це журнал шпигуна й тут усе написано лимонною кислотою, тому не видно нічого (треба було зробити видання на залік). Отримав «зараховано» за це. Побажання одне – насолоджуватися кожною хвилиною студентства, бо потім будуть реальні проблеми й безтурботне життя залишиться позаду.
Надія Ананьєва, вчитель англійської мови, заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук:
– У мої студентські роки це був іще Черкаський педагогічний інститут. У нас були чудові, кваліфіковані викладачі, які добре знали англійську мову, хоча й ніколи не були за кордоном. Більше того, у невеличкому провінційному містечку не було змоги спілкуватися з носіями мови. Пам’ятаю, як мене і ще двох однокурсників за обміном запросили до Київського лінгвістичного інституту. Дуже хвилювалися і переживали, що порівняно зі столичними студентами будемо на рівень нижче. Та виявилося, що за багатьма аспектами ми були кращими. А все тому, що звикли дуже важко працювати: щоденно протягом шести годин готувалися до пар. Навчання дало чимало можливостей: закордонні подорожі, улюблена робота, постійна праця над собою, самовдосконалення.
Студентам і випускникам хочу побажати оптимізму й віри в краще майбутнє. У нас усе неодмінно буде добре, а завдяки розумній, талановитій молоді ми побудуємо справжню європейську країну. 
Сергій Корновенко, проректор з наукової та інноваційної діяльності ЧНУ ім. Богдана Хмельницького:
– Моментів цікавих було безліч, оскільки всі наші викладачі – професіонали, неперевершені фахівці... Напевне, найяскравіші враження – від археологічної практики. Керував нею нині доктор історичних наук, професор, а тоді кандидат історичних наук, доцент Анатолій Георгійович Морозов. Копали на території Мотронинського городища. Уперше на практиці доторкнулися до реальної історії.
Сучасним студентам бажаю розуміння того, що знання – безцінний дар, який ми отримуємо завдяки своїй наполегливій праці. Як випускник 1996 року вважаю, що наш університет – найкращий. Від студента залежить те, яким буде у нього студентське життя та життя після закінчення університету. Тому не гайте часу на дрібне та порожнє. Збагачуйтеся знаннями – інтелектуальним капіталом.
Ніна Голуб, завідувач відділу навчання української мови та літератури Інституту педагогіки, доктор педагогічних наук, професор:
– За роки викладання в Черкаському національному університеті у моїй пам’яті збереглося багато яскравих моментів, хоч і з різним присмаком вони були. Цими спогадами я дорожу, тому що дорожу тим полем діяльності, яке обрала для себе ще з дитинства. Можна говорити про тижні методики, під час яких студенти звітували за проходження педагогічної практики, про яскраві студентські свята, дні факультету, про появу риторики й спільні пошуки ефективних методів і форм її подання, щемкі хвилини вручення дипломів випускникам і багато іншого. Та, без сумніву, найбільш промовистим і яскравим є спогад про студентський спротив режиму попереднього Президента-вигнанця, якого, зрештою, справедливо позбавили звання Президента. І тоді, й нині, коли згадую ті події, переживаю водночас тривожні й радісні почуття, відчуваю гордість за наших студентів – розумних, сповнених почуття людської гідності й прагнень суспільної справедливості. Це був і яскравий показник для університету, що готує людей гуманних професій, – не всі студенти сиділи по один бік.
Студентам бажаю робити свідомий вибір: не з примусу, не під тиском моди чи вибору друзів, а за покликом власних уподобань і творчих нахилів. А вже коли обрали собі фах, ставте перед собою високу планку і намагайтеся досягати її. Бажаю бути активними й небайдужими до того, що діється в країні, запроваджувати в суспільстві інші стандарти й правила, утверджувати національні й загальнолюдські цінності, формувати довкола себе здорову атмосферу, де буде затишно всім. Нехай ніколи поштовхом для прийняття ваших рішень не будуть образи, матеріальні блага, гнів і заздрість. Будьте мудрими, наполегливими в собі й водночас чуйними. Нехай окриляють вас високі почуття, додають вам сил і впевненості. Зичу у високому польоті відчуття дужих і пружних крил, та не забувайте тих, хто колись для цього підставив вам плече чи вдихнув віру в себе.
Віталій Крайовий, iOS-розробник у компанії MOZI Development:
– Студентські роки були сповнені яскравих вражень і цікавих подій. Більшість із них відбувались під час сесії, адже це такий особливий час, коли всіх студентів переповнюють емоції радості, розчарування, а інколи навіть страху.
Найкраще пам’ятаю свій перший незданий залік. Для мене це був той самий момент, коли усвідомив, що в житті бувають невдачі, і що завжди потрібно знаходити в собі сили їх пережити і рухатися далі. Тоді зрозумів: важливо в житті не лише яскраво святкувати успіх, а й уміти швидко долати труднощі і здобувати таким чином цінний досвід.
Хотів би побажати всім студентам якомога раніше зрозуміти, що університетська програма не дасть відповіді на всі їхні питання, якою б якісною і продуманою вона не була. Завжди потрібно знаходити час і нагоду для саморозвитку. Ніхто, крім нас самих, не може забезпечити нам успішне майбутнє.
P.S.: «Новодобівці», серед яких, до речі, теж немало випускників ЧНУ, щиро приєднуються до всіх висловлених вище привітань і побажань. Бажаємо альма-матер процвітання, успіхів у всіх починаннях, втілення ідей та задумів.