bgb
 
 

Щороку 10 листопада весь світ відзначає особливу дату. Цього дня вшановують усіх, чиє життя напряму пов’язане з науковою діяльністю. Сьогодні в Україні багато говорять про важливість наукових досягнень і розвиток цього напрямку суспільного поступу.

Та чи справді науковцям в Україні живеться так, як вони того гідні? І в якому стані взагалі перебуває сьогодні наука на нашій землі? За відповідями на ці та інші запитання журналісти «Нової доби» звернулися до провідних науковців черкаських вишів.

Андрій Михайлович Гусак — відомий в Україні фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри фізики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, заслужений діяч науки і техніки України.

— Розкажіть про себе, про дитинство, звідки Ви родом, де навчались, здобували середню, вищу освіту?

— Мені 64 роки (для «фізико-математичних» людей це ювілей — адже це рівно два у шостому степені!). Народився у Львові, але прожив там лише перші три роки, тому вважаю своєю батьківщиною Черкащину, точніше — Золотоніщину, оскільки всі мої діди і прадіди — з села Благодатне (раніше — Чапаєвка, а ще раніше — Богушева Слобідка) і Панського (тепер під дніпровською водою). Батьки — освітяни, про них можна розповідати довго, можна й книжки писати, але це не сьогоднішня тема. Вчився в Черкасах у першій школі, нині гімназії, закінчив у 16 років — у 1970 році, причому із десяти років навчання дев’ять років ми вчилися ще у старій будівлі гімназії (нині — музичне училище). У тому 1970 році перша школа побила рекорд — випустила аж шість золотих медалістів (одного з них черкащани добре знають — це Володимир Хандогій, відомий дипломат, представник України в різноманітних міжнародних організаціях, колишній заступник міністра іноземних справ). Я ж зі своєю медаллю попхався в Москву вчити фізику, хоча й мав запрошення на мехмат Київського університету (як учасник і призер українських та всесоюзних олімпіад із математики та учень заочної фізмат-школи). У нас була тоді традиція — найкращі черкаські випускники фізмат-напряму їхали в столицю СРСР і пробували вступати до МФТІ або МДУ імені Ломоносова, але до мене їм це не вдавалося (наскільки мені відомо). В МФТІ я вступати не міг із медичних причин (там була строга медкомісія), тому подав документи на фізфак МДУ, і — на диво — пройшов досить високий конкурс. Якщо у себе в школі я був кращим у фізмат-дисциплінах, то в Москві виявилося, що навколо мене всі не гірші за мене, вчились у кращих школах, мають часто кращі за мої здібності. Словом, довелося позбавитися звичок «провінційного генія» і дуже напружено працювати. Зрештою, у січні 1976 року я закінчив фізфак МДУ з червоним дипломом. Описувати моє подальше життя в деталях, мабуть, тут не місце.

— Як сталося, що зацікавилися фізикою, стали вченим?

— Мені подобалися математика й фізика. Краще давалася математика, але я начитався популярної фізичної літератури, якої тоді було море, надивився фільмів про фізиків. Мріяв (по-дитячому, як я потім зрозумів) про елементарні частинки, теорію поля і все таке. Навчаючись в університеті, вже на першому курсі зрозумів, що одне діло — вчитися і бути навіть відмінником, вивчати знання, отримані іншими, і зовсім інша справа — самостійно ці нові знання виробляти. Аж до шостого курсу (а ми вчилися тоді 5 із половиною років, останні півроку — на дипломну роботу) я дуже переймався, чи зможу бути науковцем, чи ж стану просто вчителем чи інженером. Дуже вдячний моєму першому керівникові, нині покійному Михайлові Борисовичу Менському, під керівництвом якого влітку після п’ятого курсу отримав свій перший власний науковий результат — аналіз можливостей надсвітлового руху з точки зору квантової теорії поля.

— Чи не могли б пояснити, чим займаєтеся і які відкриття вдалося здійснити?

— Так склалося, що я вже сорок років займаюся фізикою матеріалів, зокрема, процесами дифузії та реакцій у твердих тілах. Із прикладної сфери найближче це стосується проблем надійності з’єднань у мікроелектроніці. Я теоретик, тобто пишу формули, пояснюю і передбачаю ефекти, які міряють та застосовують інші.

— Які маєте досягнення у науковій, дослідницькій галузі?

— Сподіваюся, що як теоретик у свої галузі я не з останніх, оскільки після розвалу СРСР (коли стало реальним подорожувати за кордон) мене регулярно (й досі) і не раз запрошують зарубіжні експериментатори і «прикладники» — це інститути та університети Лос-Анджелеса, Сінгапуру, Тайваню, Гренобля, Марселя, Діжона, Геттінгена, Мюнстера, Штутгарта, Кракова, Ейндховена, Дебрецена, Хайфи, а також російських Дубни та Москви (до війни) для теоретичної допомоги в їхніх дослідженнях. Та й приїжджають до нас колеги теж регулярно. Якщо запитати «за гамбурзьким рахунком», що власне мого залишиться в науці після мене, я би назвав (спробую популярно) наступні найважливіші речі:

— теорія індукованої потоками коалесценції сполук при рідко-твердофазній взаємодії. Іншими словами, можливість прогнозувати й кількісно пояснити кінетику процесів пайки;

— теорія зародкоутворення та конкуренції інтерметалідів у зоні контакту реагуючих матеріалів. Іншими словами, можливість передбачити і кількісно пояснити послідовність і кінетику росту інтерметалідних сполук у дифузійних зонах на контактах матеріалів;

— теорія та моделі утворення та колапсу порожнистих нанооболонок (зокрема, наноносіїв ліків проти пухлин);

— теорія взаємної дифузії, електроміграції та пороутворення в бінарних та потрійних сплавах.

— Чи маєте зв’язки із міжнародною науковою спільнотою? Як і коли вони з’явилися, що вдалося здійснити завдяки допомозі колег саме з інших країн?

— Так, маю, багато і широкі. Майже все, що зробив — результат, щоправда, не допомоги, а радше взаємодії з колегами. Я здійснив не менш, як 70 закордонних візитів — від тижня до трьох місяців. Якраз під час таких візитів, а також під час докторантури в Києві та Харкові ще наприкінці 80-х років, я й отримував найважливіші свої результати — коли ніхто не вимагає з тебе чергових папірців, нікому не потрібних звітів, коли тебе не вчать боротися за рівень знань виставленням трійок «двієчникам», коли спілкування з колегами безпосереднє, коли тобі кажуть: просто сиди, думай, твори — все інше ми за тебе зробимо.

— На Вашу думку, чи відрізняється рівень і стан науки в світі й Україні? Чим саме?

— Позитив науки в Україні є. Ще чимало в Україні розумних молодих і не дуже колег, які за здібностями не гірші за китайців, корейців, японців чи німців, росіян чи американців (хоча більшість американських науковців — це недавні китайці, корейці, японці, німці, росіяни). Якщо терміново створити нормальні умови для їхньої творчості і розігнати імітаторів — ми ще зможемо спробувати реально догнати передові країни.

Негативи: засилля імітаторів — не казатиму, в яких науках. Крім того, поблажливе ставлення навіть нормальних науковців до контролю якості, до рецензування колег, до слабких робіт, до ледарів і нездар. А ще — практична відсутність прошарку інноваторів як важливого контингенту інтелектуального середовища та основного каналу реалізації наукових результатів. Адже Корольов, Гейтс, Маск і такі інші — це не вчені, це інноватори. Вони використовують напрацювання вчених і ставлять перед науковцями амбіційні задачі. Я особисто дуже чекаю на українських Масків!

— Кого зі своїх учнів, послідовників хотіли б виокремити?

— Найбільш здібний (вдесятеро талановитіший за мене) — Андрій Ковальчук, але він (на жаль для мене і, мабуть, на щастя для себе) покинув фізику заради більш практичних речей. Більшість фізиків нашого університету — мої учні. Зокрема, директор фізмату, доктор фізико-математичних наук Юрій Ляшенко, професор Тетяна Запорожець. Мої талановиті учні успішно працюють і в Сінгапурі, Каліфорнії, Цюриху, Осло, Упсалі, Празі.

— Над чим працюєте зараз?

— Зараз маю 5 задач на місяць роботи на Тайвані. Сподіваюся, хоча би дві з них розв’язати. Наприклад, одна з них — можливе пряме з’єднання міді з міддю без використання пайки чи зварювання при температурах не вище 200°С. Експеримент проводять тут, у Сіньчжу. Моє діло — теорія і прогнозування параметрів, необхідних для успішного з’єднання.

— Чи маєте хобі? Домашніх тварин? Які книги читаєте у вільний від роботи час?

— Я родом із СРСР, люблю те, що любив у вісімдесятих, коли був молодим, — бардівську пісню (Окуджава, Нікітіни), класичну музику, хорошу українську й російську поезію (без новомодних «викрутасів»). Дуже любив читати Булгакова і Стругацьких (перед цим Льва Толстого, Гончара й Загребельного, а ще раніше — фантаста Єфремова). Зараз цікавість лишилася лише до мемуарів і до науково-популярної та історичної (не художньої) літератури. Хочу зрозуміти — звідки взялися українці (тільки не з «путі аріїв» і т.п.), як вони жили, що їх хвилювало.

 


У Черкасах відзначили річницю визволення міста від нацистських загарбників

Делегація Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Детальніше

Черкаський національний вшанував пам’ять учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС

Студенти та викладачі Черкаського національного університету імені Детальніше

Науковець ЧНУ стала однією з 500 найактивніших жінок України

Викладачка, координаторка Центру гендерної освіти Черкаського національного Детальніше

Роботи студентів і викладчів ЧНУ представлять на благодійному ярмарку

Запрошуємо долучитися до благодійного ярмарку «Святий Миколай, діток не Детальніше

Увага! Благодійний проект на підтримку бібліотек університетів Сходу

Викладачів, студентів і працівників Черкаського національного університету Детальніше

Студенти ЧНУ знайомилися з роботою прес-служби ОДА

Студенти першого курсу кафедри видавничої справи, редагування Детальніше
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
  • 21
  • 22
  • 23
  • 24
  • 25
  • 26
  • 27
  • 28
  • 29
  • 30
  • 31
  • 32
  • 33
  • 34
  • 35
  • 36
  • 37
  • 38
  • 39
  • 40
  • 41
  • 42
  • 43
  • 44
  • 45
  • 46
  • 47
  • 48
  • 49
  • 50
  • 51
  • 52
  • 53
  • 54
  • 55
  • 56
  • 57
  • 58
  • 59
  • 60
  • 61
  • 62
  • 63
  • 64
  • 65
  • 66
  • 67
  • 68
  • 69
  • 70
  • 71
  • 72
  • 73
  • 74
  • 75
  • 76
  • 77
  • 78
  • 79
  • 80
  • 81
  • 82
  • 83
  • 84
  • 85
  • 86
  • 87
  • 88
  • 89
  • 90
  • 91
  • 92
  • 93
  • 94
  • 95
  • 96
  • 97
  • 98
  • 99
  • 100
  • 101
  • 102
  • 103
  • 104
  • 105
  • 106
  • 107
  • 108
  • 109
  • 110
  • 111
  • 112
  • 113
  • 114
  • 115
  • 116
  • 117
  • 118
  • 119
  • 120
  • 121
  • 122
  • 123
  • 124
  • 125
  • 126
  • 127
  • 128
  • 129
  • 130
  • 131
  • 132
  • 133
  • 134
  • 135
  • 136
  • 137
  • 138
  • 139
  • 140
  • 141
  • 142
  • 143
  • 144
  • 145
  • 146
  • 147
  • 148
  • 149
  • 150
  • 151
  • 152
  • 153
  • 154
  • 155
  • 156
  • 157
  • 158
  • 159
  • 160
  • 161
  • 162
  • 163
  • 164
  • 165
  • 166
  • 167
  • 168
  • 169
  • 170
  • 171
  • 172
  • 173
  • 174
  • 175
  • 176
  • 177
  • 178
  • 179
  • 180
  • 181
  • 182
  • 183
  • 184
  • 185
  • 186
  • 187
  • 188
  • 189
  • 190
  • 191
  • 192
  • 193
  • 194
  • 195
  • 196
  • 197
  • 198
  • 199
  • 200
  • 201
  • 202
  • 203
  • 204
  • 205
  • 206
  • 207
  • 208
  • 209
  • 210
  • 211
  • 212
  • 213
  • 214
  • 215
  • 216
  • 217
  • 218
  • 219
  • 220
  • 221
  • 222
  • 223
  • 224
  • 225
  • 226
  • 227
  • 228
  • 229
  • 230
  • 231
  • 232
  • 233
  • 234
  • 235
  • 236
  • 237
  • 238
  • 239
  • 240
  • 241
  • 242
  • 243
  • 244
  • 245
  • 246
  • 247
  • 248
  • 249
  • 250
  • 251
  • 252
  • 253
  • 254
  • 255
  • 256
  • 257
  • 258
  • 259
  • 260
  • 261
  • 262
  • 263
  • 264
  • 265
  • 266
  • 267
  • 268
  • 269
  • 270
  • 271
  • 272
  • 273
  • 274
  • 275
  • 276
  • 277
  • 278
  • 279
  • 280
  • 281
  • 282
  • 283
  • 284
  • 285
  • 286
  • 287
  • 288
  • 289
  • 290
  • 291
  • 292
  • 293
  • 294
  • 295
  • 296
  • 297
  • 298
  • 299
  • 300
  • 301
  • 302
  • 303
  • 304
  • 305
  • 306
  • 307
  • 308
  • 309
  • 310
  • 311
  • 312
  • 313
  • 314
  • 315
  • 316
  • 317
  • 318
  • 319
  • 320
  • 321
  • 322
  • 323
  • 324